Ентерит у собак

Ентерит (від давньо-грецького. ἔντερον «кишка») у собак - це запальний процес в слизовій тонкого кишечника, при якому характерна інтоксикація організму. У групі ризику знаходяться цуценята, хоча можуть захворіти і дорослі тварини. Відсутність своєчасного і правильного лікування призводить до високої летальності та ускладнень з боку інших важливих систем організму.

Причини виникнення

Відсутність вакцинацій

В обов'язковому порядку всім цуценятам необхідно робити вакцинацію проти вірусного ентериту. Інакше вони можуть наражатися на інфікування вірусом навіть вдома (наприклад, понюхавши взуття власника).

Проблеми з харчуванням

Ентерит у собак виникає через неправильну годівлю досить часто. Цьому сприяє дуже гаряча, або, навпаки, холодна їжа, тобто різкі температурні перепади, непідходящий корм, інгредієнт, здатний спровокувати харчові розлади. У такій ситуації у собаки проявляється запалення кишечника та інших відділів шлунково-кишкового тракту. Ось чому заборонено годувати вихованця приправленою їжею (сіль, перець, часник, цибуля). Чутливість тварин до цих компонентів призводить до гострого отруєння з ураженням інших органів (нирок, печінки, серця). Крім того, запальний процес здатна спровокувати різка зміна раціону харчування, зокрема, занадто раннє відлучення цуценяти від матері.

Проблеми з імунною системою

Чим слабше здоров'я вихованця, тим він вразливіший до ряду хвороб, які підстерігають на кожному кроці.

Наявність гельмінтів

Рекомендується час від часу проводити дегельмінтизацію (по-народному «прогонка глистів») в організмі собаки, оскільки їх наявність послаблює імунітет і порушує роботу травлення. Це призводить до запалень у слизовій органів ШКТ, результатом чого може стати саме ентерит.

Форми захворювання

Ентерит буває різних форм:

• інфекційного (парвовірусний ентерит, коронавірусний ентерит, кишкова форма чуми м’ясоїдних, клостридіоз тощо);
• неінфекційного походження.

За перебігом протікання:

• гострий,
• підгострий,
• хронічний.

Найбільшу небезпеку для особини молодого віку (від 2-7 місяців) за відсутності вакцинацій становить інфекційного походження ентерит. Потрапивши в організм тварини, вірус (парвовірус, вірус чуми м’ясоїдних, при кишковій формі) починає миттєво розмножуватися, руйнуючи слизову кишечника. За досить короткий період виникає ерозія і некротизація. Паралельно хвороба здатна впливати на серцево-судинну систему, руйнуючи клітини міокарда (вірусний міокардит – запалення м’язового шару серця). Ще одна неприємна звістка полягає в тому, що захворювання пошкоджує стінки кровоносних судин, змінюючи склад крові. Найстрашніше, що весь процес протікає гостро, і з такими швидкими змінами молодому організму тяжко впоратися. Через ураження різних систем, зневоднення та больового синдрому розвивається інтоксикація, котра призводить до високої летальності серед молодих тварин.

Ентерит неінфекційного походження зазвичай не такий небезпечний, проте за відсутності лікування стан собаки може погіршитися: виникне ураження інших органів на фоні протікаючого запального процесу.

Ентерит і його симптоми

• часта блювота і діарея (з домішками крові, чи повністю кров’яного відтінку - геморагічний гастроентерит);
• досить різкий і неприємний запах блювотних і калових мас;
• відсутність апетиту, а згодом кахексія (виснаження), дегідратація (зневоднення);
• млявість і апатичність (собаку часто хилить в сон);
• гіпертермія (підвищення ректальної температури вище 39,5 градусів за Цельсієм);
• гострий біль живота.

У випадку, коли у собаки серцевий ентерит, до вищевказаних ознак додаються: 

• пришвидшений пульс;
• постійно холодні лапи;
• слизові дуже бліді, з синюшним відтінком.

При кишковому ентериті:

• у собаки помітно бурчання живота;
• апетит зберігається, але швидше за все до певного моменту;
• загальна слабкість тіла;
• температура, як правило, не змінюється, а якщо підвищена, то не дуже;
• під час дотику до живота тварина відчуває біль.

Примітка: не рекомендується займатися самолікуванням, адже це може зашкодити вихованцеві і призвести до смерті. Самостійно визначити форму захворювання неможливо. Діагностика проводиться у ветеринарній клініці  лікарями-фахівцями. Тому вкрай важливо якомога швидше відвезти собаку на обстеження і консультацію. 

Як же вберегти тварину?

Вірусний ентерит у собак - це дуже серйозно. Слід робити все необхідне, щоб убезпечити їх. 

• За відсутності повного календаря щеплень (це узгоджується з ветеринарним лікарем згідно віку, типу вакцин та попереднього вакцинального статусу) не допускати, щоб вихованець на вулиці контактував з чужими собаками (вистачить того, що він обнюхає інфіковану тварину) та їх відходами життєдіяльності.
• Небезпеку становлять навіть асфальт, трава, земля та ін. Собака може наступити на інфіковане місце, після - облизати лапу, і таким чином заразитися. Звичайно, це складно, але вихід є: регулярне миття лап, своєчасна вакцинація, карантинний режим для молодих особин, уникнення контактів з тваринами, які здатні нести загрозу для інших. 
• Не бажано проводити ігри зі сторонніми предметами, палицями тощо, оскільки вони можуть бути заражені.

Крім того, потрібно стежити за чистотою в будинку, не ходити по квартирі у вуличному взутті, знімати верхній одяг у коридорі. Адже якщо не дотримуватися запобіжних заходів, то інфекцію легко принести в будинок, подавши вихованцю її «на блюдечку».

Вірусний ентерит і його лікування

У цілому не має значення, який вид захворювання в улюбленця. Мета одна - врятувати собаку. Тому за перших ознак варто відвідати ветеринарного лікаря, котрий проведе діагностику і призначить лікування.

Слід пам’ятати, що на даний момент немає противірусних препаратів від корона-, парвовірусного ентериту або чуми м’ясоїдних, а лікування зводиться до недопущення інфікування вторинною, наприклад, бактеріальною інфекцією, та симптоматичною терапією для полегшення гострого перебігу. До таких заходів належать:

• запобігання зневодненню організму: внутрішньовенні чи підшкірні інфузії з контролем електролітного балансу;
• зупинка блювоти; 
• мультимодальна знеболювальна терапія;
• застосування антибактеріальних препаратів;
• використанням сорбентів;
• у деяких випадках тварини потребують інтенсивної терапії в умовах цілодобового стаціонару, де проводиться контроль життєво важливих показників, болю та усунення загрозливих симптомів.

Зазвичай гострий перебіг корона- чи парвовірусного ентериту триває від 3-7 днів. При кишковій формі чуми м’ясоїдних хвороба може переростати у хронічну. Втім, якщо вихованцеві вчасно і правильно надали допомогу, то вже скоро почнуться зміни на краще. За сприятливих умов і правильній терапії шанси на виживання зростатимуть.

Лікування тварини в домашніх умовах

Хоча йдеться про знаходження собаки вдома, відвідини лікаря ніхто не відміняв. У такій ситуації власник повинен додатково доглядати за собакою, проводити в будинку санітарну обробку кожен день. Вихованця обов'язково потрібно ізолювати, помістивши в окрему кімнату або приміщення. Всі його речі слід кип'ятити і дезінфікувати. Одним словом, створити стерильну атмосферу.

Пам’ятайте, що вірус парвовірусного ентериту дуже стійкий у зовнішньому середовищі. У випадку смерті улюбленця подбайте про повну дезінфекцію території, де він мешкав. А коли в родині з’явиться новий вихованець, потурбуйтеся про схему вакцинацій.

Профілактичні заходи

Методи профілактики полягають у наступному:

• вчасно робити вакцинації;
• захищати собаку від спілкування з чужими чи потенційно небезпечними особинами під час прогулянки; 
• підтримувати максимальну чистоту в будинку (і роззуватися виключно в коридорі);
• місце собаки, його миски і підстилки, самого собаку регулярно чистити, мити і за потреби дезінфікувати;

Пам'ятайте: найменші зміни у поведінці чи самопочутті тварини – причина звернутися за консультацією до лікаря-ветеринара.

Автор: Марія Смірнова

Лікар ветеринар. Спеціалізація: терапія, узд, репродуктологія 

https://www.facebook.com/msmirnova94

https://www.instagram.com/smirnova_m.s/